Струшувати, шую, єш, сов. в. струси́ти, шу́, сиш, гл.

1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує. МВ. ІІ. 26.

2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Рудч. Ск. II. 60. Струсив грушу, назбірав… груш. Чуб. II. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 220.