Стругнути, гну́, не́ш, гл.

1) Стругнуть.

2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав. Котл. Ен.

3) Ударить. Як стругне його по пиці. Лохв. у.

4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув! Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 219.