Строїти, ро́ю, їш, гл.

1) Одѣвать, наряжать. Ном. № 9313.

2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій. Чуб. III. 384.

3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. Н. Вол. у. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть. Чуб. III. 416.

4) Дѣлать, сооружать, строить. На один копил дідько всіх ляхів строїв. Ном. № 864. З чужого добра не строїть двора. Ном. № 9658.

Строїти, рою, їш, гл. = Струїти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 218.