Строюдити, джу, диш, гл. Встревожить. Строюдитися, джуся, дишся, гл. Встревожиться. Шелесть щось в лісі…. а вони й строюдились від тії мари. Полт. у.

2) Затосковать. Строюдився за родиною, аж заголосив. Полт. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 219.