Строкатий, а, е.

1) Пестрый.

2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив. МВ.

3) Капризный. В душі своїй була строката. Котл. Ен. IV. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 218.