Строк, ку, м.

1) Срокъ. Ще й до строку далеко. Мир. Пов. II. 72.

2) Наемъ на срокъ. А я тебе ізгадаю в строку горюючи. Грин. III. 559. У строках стати. Наняться на извѣстный срокъ. Ном. № 10323.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 218.