Про УКРЛІТ.ORG

страчувати

Страчувати, чую, єш, сов. в. стра́тити, чу, тиш, гл.

1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257.

2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. І. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426. — дитя. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 214.

вгору