Про УКРЛІТ.ORG

стояти

Стояти, стою́, їш, гл.

1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Мороз не велик, та стоять не велить. Ном. № 646.

2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. По тім боці на толоці, там цигане стояли. Мет. 87.

3) Ожидать, подождать, стоять. Стій, милий, не вмірай. Н. п.

4) — за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх. Зміев. у.

5) — за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно. МВ. ІІ. 86.

6) — за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого.

7) Быть, находиться. Моє серце в сльозах стоїть. Гол. IV. 465.

8) — над гробом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 212.

вгору