Сточувати, чую, єш, сов. в. сточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626.

2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міусск. окр.

2) Сливать, слить вмѣстѣ оставшееся въ разныхъ посудахъ.

4) Сточити брехню. Выдумать небылицу, соврать. Чи брехеньки які сточити, кому імення приложити, то так як раз і додала. Котл. Ен. III. 72.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 212.