Сторчити, чу́, чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. См. Сторчувати, сторцювати.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 211.
а
б
в
ґ
г
д
е
є
ж
з
и
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Сторчити, чу́, чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. См. Сторчувати, сторцювати.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 211.