Сторчак, ка, м.

1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!… Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839.

2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній.

3) Сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 211.