Стовкти, вчу, чеш, гл.

1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32.

2) Истолочь.

3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 207.