Про УКРЛІТ.ORG

стовба

Стовба, би, ж.

1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя. Чуб. VII. 398. Вас. 199.

2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк’ѣ. Чуб. VII. 400.

3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 207.

вгору