Стирати, ра́ю, єш, сов. в. стерти, зітру, треш, гл.

1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61.

2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 204.