Про УКРЛІТ.ORG

староста

Староста, ти, м.

1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10.

2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи.

3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91.

4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. Старо́стонько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 199.

вгору