Становити, влю, виш, гл.

1) Ставить. Сип борщ, станов кашу, — чи поїмо бо ми. Ном. № 14120. Чорт тобі, дівчино, угодить, які тобі закаблуки становить. Чуб. V. 105.

2) Строить. Бодай тії пани жили, що гуральні становили. Ном. № 11659. Становити грубу. Класть печь. Конст. у.

3) Составлять. Вода становить найважнішу частину землі. Дещо. Се мені нічого не становить.

4) Выставлять чѣмъ. Я себе не становлю розумною. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 196.