Стан, ну, м.

1) Состояніе, положеніе. Г. Барв. 426. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зоєю. Левиц. І. 448. Вона має перейти до стану жіночого. О. 1862. IV. 10.

2) Сословіе, званіе. Левиц. І. 237. Козацького стану люде.

3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум’яненька, і на сіпану гожа. Макс. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч.

4) Верхняя часть женской рубахи до підтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава…. Н. п.

5) Сшитая половина плахти. Черн. у.

6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. Н. п.

7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв’язали та об’явили в стан. Рудч. Ск. І. 209.

8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. Грин. III. 550.

9) — колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. Вас. 210.

10) На стану стати. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Лебед. у. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. О. 1862. VI. 62. Ум. Станок, станочок. Що в станочку за кінь стоїть? Н. п. Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Мет. 41. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала. Грин. ІІІ. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 196.