Спішитися, шу́ся, ши́шся, гл. Торопиться. Іде до неї, не спішиться. ЛІВ. II. 170.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 179.