Спітніти, ні́ю, єш, гл.

1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів.

2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 179.