Спіратися, ра́юся, єшся, сов. в. спертися, зіпруся, зіпрешся, гл.

1) Опираться, опереться, упираться, упереться. Радюк стояв до півночі, спершись на тин. Левиц. Пов. 189. На пужално…. спіратися. Рудч. Чп. 203.

2) Упирать, упереться, заупрямиться. Хтів пан, щоб теперка йшли до нього, так люде сперлися, що треба кукурузи збірати. Камен. у.

3) Спорить, заспорить. Сперся зо мною так, що ну. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 178.