Спір, спо́ру, м.

1) Споръ. Ні спору, ні ласки. Ном. № 7622.

2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Кіевск. у. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був. Г. Барв. 503.

3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю. Грин. І. 284.

4) Астма. Шух. І. 36.

5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда. Вх. Уг. 268.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 178.