Спід, спо́ду, м.

1) Исподъ, низъ, нижняя часть. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як промені спускало воно під спід землі і гніт. Мкр. Г. 68. Підверне всіх собі під спід. Котл. Ен. III. 74. Підпалили сосну від споду до верха. Чуб. V. 394. Споди́ у невода — нижній край. Вас. 186.

2) Дно. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба на споді. Ном. № 11997.

3) Глубина, глубь.

4) Изнанка, подбой. Жупан голубий на версі, красний на споді. ЗОЮР. І. 97.

Спід предл. Изъ-подъ. Спід ринви та на дощ. Ном. № 1792.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 177.