Спуст, ту, м.

1) Мѣра: три ведра водки. Котл. Ен. IV. 24. Тепер пішов до оренди да взяв спуст горілки; покрепивсь по гірких трудах, не забув і жінки. ЗОЮР. II. 89.

2) Большой рубанокъ, стругъ. НВолын., Екатер. у. Вх. Зн. 66.

3) = Кощок. Шух. І. 229.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 192.