Спочивати, ва́ю, єш, сов. в. спочити, чину, неш, гл.

1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448.

2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 187.