Спотинову, спотонову, нар.

1) Сначала, спервоначала. Мнж. 192. От (чумаки) як виїхали, спотинову у кожного багато хліба, їдять, не шкодіють. Мнж. 102.

2) Снова. Те ж збувши, взявся закупать всячину всяку спотонову. Мкр. Г. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 187.