Спостигати, га́ю, єш, сов. в. спостигти, гну, неш, гл.

1) Настигать, настичь, захватывать, захватить, поймать. Несподівана його, кажуть, смерть спостигла. МВ. ІІ. 143. Його спостигли, як він утікав. Борз. у.

2) Успѣвать, успѣть. Не спостигне було хто слово неуважне до мене заговорити, я вже…. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 186.