Спокійний, а, е. Спокойный. Стояв він гарний та спокійний. МВ. ІІ. 27., Ум. Спокійненький, спокійнесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 183.