Спливати, ва́ю, єш, сов. в. спливти і сплисти, ву, веш, гл.

1) Сплывать, сплыть, уплывать по водѣ внизъ. Третій раз ступив — вода пойняла, вода пойняла й шапочка сплила. Грин. ІІІ. 279. Як мій вік молодий сплив! Г. Барв. 114.

2) Всплывать, всплыть.

3) Покрываться, покрыться (жидкостью).

4) Сплисти з ро́зуму. Сойти съ ума. Вх. Зн. 65.

5) Спливти на думку = Спасти на думку. Спливе їй на думку та проклята ніч. Мир. ХРВ. 231. Пухова постіль крівцею спливає. Чуб. V. 621.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 179.