Сплакати, чу, чеш, гл.

1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Гн. І. 145. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала. Гол. І. 216.

2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Чуб. V. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 179.