Спиця, ці, ж.

1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323.

2) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11.

3) Часть млина ручного. (Cм.). Шух. І. 104.

4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 176.