Спасеник, ка, м.

1) Спасающій свою душу, праведникъ, угодникъ. К. Бай. 118. К. ЦН. 290.

2) Говѣльщикъ, спасающійся. Спасеники ідуть до церкви.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 173.