Спарити, рю, риш, гл.

1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. Ном. № 3386.

2) — шию. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. Херс.у.

3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив. Рудан. І. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 172.