Соловей, в’я, м.

1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб.

2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. Соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 166.