Сміх, ху, м.

1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном.

2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86.

3) На сміх підіймати. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз’їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. На сміх сказати. Сказать въ шутку. Я на сміх сказала, а він і повірив. Сміхи збити з чо́го. Насміяться надъ чѣмъ. Буду тя карати, а чого ти сміхи збила із моєї хати? Гол. І. 79.

4) Родъ дѣтской игры. Ив. 62. Ум. Смішок. Федьк. І. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 158.