Про УКРЛІТ.ORG

смик

Смик I, ку, м.

1) Смычокъ. Грай, музико, бо ти звик, дери лика, роби смик. Грин. III. 648.

2) ? Гладкий, як смик. Мнж. 170.

3) ? Летіли индики, а в три смики. Грин. III. 51.

4) мн. Двѣ вертикальныя пластинки, которыя неподвижно соединяютъ верхнюю и нижнюю части ярма. Шух. І. 165.

5) Ба́бин смик. Названіе парня, который ради состояніи женится на старой женщинѣ. Фр. Пр. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 157.

вгору