Слухняно, слух’яно, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. Левиц. Пов. 283. Ум. Слухняненько, слух’яненько. Вони слухняненько коло мене посідали. МВ. ІІ. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 154.