Скручуватися, чуюся, єшся, сов. в. скрути́тися, чу́ся, тишся, гл.

1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. Стор. МПр. 66.

2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п’яницю, то й п’яниця поправиться. Ном. № 1663.

3) Только сов. в. Околѣть, умереть. Марк. 56.

4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. Чуб. І. 76.

5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить. Рудч. Ск. І. 167.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 145.