Скручувати, чую, єш, сов. в. скрути́ти, чу́, тиш, гл.

1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322.

2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк.

3) Поворачивать, поворотить. Скручують (гонять кружком) отару в коші. О. 1862. V. Кух. 30.

4) — голову, в’язи кому. а) Свернуть голову, шею. Оттак я йому головку скрутив. Ном. № 939. Іди к чорту, а то я тобі й в’язи скручу. Г. Барв. 531. — чому. б) Разбить, сломать что.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 145.