Скрипіти, плю́, пи́ш, гл.

1) Скрипѣть. На нозі сапян скрипить, а в горшку трясця кипить. Ном. № 11191.

2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами. Терск. обл.

3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богом з жінков і родійов пішли в данец. Гн. II. 177.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 144.