Скреготати, чу́, чеш, гл.

1) Скрежетать. Зубами скрегоче. Шевч.

2) Стрекотать. Ой в лісі, лісі сова скрегоче. Чуб. V. 683. Оце мабуть дощ буде, що так скрегочуть жаби.

3) Болтать, скоро и много говорить. Скрегоче, мов сорока на вербі.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 142.