Скоро нар.

1) Скоро. Журба ж мене, моя мати, скоро з ніг ізвалить. Н. п.

2) Какъ только, коль скоро, лишь только. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач. МВ. (О. 1862. III. 49). Скоро забачив Мазепенкову ватагу, зараз узяв та й об’їхав її кругом. ЗОЮР. І. 120. Ум. Скоренько, скоресенько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 140.