Скорняти, няю, єш, гл. Разбудить. Скорнєй єго. Вх. Зн. 64. Ліпше грати тихо, тихо, аби братів не скорняти. Федьк. І. 41.

2) Согнать. Вх. Зн. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 140.