Скипіти, плю́, пиш, гл.

1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці. Рудч. Ск. І. 95.

2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась. Г. Барв. 369.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 134.