Скиба, би, ж.

1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш. Ном. № 8990.

2) Пластъ земли при паханіи. Чуб. VII. 398. Грин. II. 152. Ум. Ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Чуб. V. 492. Порізав кавуна на скибки. Левиц. Пов. 229. Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку. Чуб. III. 389. Розріжеш яблучко і даси по скибочці всім. Г. Барв. 343.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 133.