Скатувати, ту́ю, єш, гл.

1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого. Гн. І. 115.

2) Казнить. Чуб. V. 841. Бабину дочку прив’язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували. Рудч. Ск. II. 53.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 132.