Скалка, ки, ж.

1) Лучина, щепка. Спалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333.

2) Заноза.

3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр.

4) Искра, отраженный лучъ сонца. З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632.

5) Ледяной кристаллъ въ формѣ стрѣлы, иглы (при замерзаніи воды).

6) Узоръ на окнахъ отъ мороза. Скалки мороз малює на вікнах.

7) Жирная капля на водѣ. Ном. № 13423.

8) Бѣльмо на глазу.

9) Раковина створчатая. Вх. Пч. І. 15. Ум. Ска́лочка. Розіб’ю в скалочки отой каламарчик. Г. Барв. 539.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 130.