Сипати, плю, плеш, гл.

1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застыдиться, — так искри і сипле з очей. Г. Барв. 293. Так аж снігом сипле за шкуру. Ном. № 4397.

2) Лить, наливать. Ой пє козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Грин. III. 316. Ой сип сирівець та криши опеньки. Шевч. Сип воду! Kolb. І. 34.

3) Лить, отливать изъ металла. Шух. І. 273, 275, 281 — 284.

4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. (Стрижев.).

5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом. Гн. I. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 122.