Серпанок, нку, м.

1) Кисея. Кв. Сонце вже піднялось геть-то, так дим — унизу поміж деревом синій, а вгорі наче золотий серпанок. К. ЧР. 235. Піднялась роса і як серпанком вкрила степ. М. Пр. 16. Серпанків вісім на намітки. Котл. Ен. VI. 43.

2) Покрывало на голову у замужней женщины. Ум. Серпаночок. Серпаночок од дрібних слізочок та ніколи не висихає. Чуб. V. 220.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 116.