Селезень, зня, м.

1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Мет. 49. Ум. Селезник, се́лезничок. Грин. I. 104. Не наступай, селезнику, уточці на крильця. Чуб. V. 307.

2) Знакъ отъ удара по льду, когда ледъ въ ударенномъ мѣстѣ трескается, но не выбивается. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, — так селезень і вкипів. Мнж. 119.

3) Узоры, намерзшіе на оконномъ стеклѣ. Бирюч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 112.