Світлуха, хи, ж.

1) Світлуха. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. Ум. Світлушка. Вх. Пч. I. 9.

2) мн. Світлухи. Раст. Carthamus tinctorius L. ЗЮЗО. I. 116. Анн. 87.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 110.